Т. Г. Шевченко - великий поет України

Творчість вихованців ЗДО №19 "Вишиваночка" ЗМР

День української хустки.

Сім цікавих фактів про народний символ - оберіг

7 грудня у світі третє відзначають День української хустки. Вона є не тільки елементом вбрання, але і важливим національним оберегом.

Це свято почали відмічати з 2019 року, щоб об'єднати жінок в усій країні та вшанувати важливі традиції. Хустка з давніх часів була важливим символом української культурної спадщини. Їх передавали у спадок за жіночою лінією і оберігали, адже це була сімейна реліквія.

Цікаві факти про українську хустку

Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався у далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку, в знак того, що чекатиме його. З нею також пов’язано чимало народних обрядів та ритуалів. Наприклад, якщо у сім'ї хворіло немовля, його сповивали у мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб та злих думок і очей.

Хустка була основним головним убором, який жінки носили протягом цілого року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні. Після того, як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтись на людях з непокритою головою, а тим більш — з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті.

Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитись з нею), він дарував їй дорогий подарунок — чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі. Покриття голови молодої - настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок — не «голими» руками.

Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі і їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.

Також хустка позначала рівень достатку сім'ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

В залежності від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров'я хустку драпірували довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували у жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками — їх залишали на свята або для урочистих подій.

Согодні хустки повертаються в моду. Їх використовують у своїх колекціях як українські, так і закордонні дизайнери. Наприклад, у своїй колекції Затемнення українська дизайнерка Соня Солтес створила сорочку з вшитою додатковою планкою, яку можна пов’язати як хустку. А в сезоні осінь-зима 2020, хустка стала важливим трендом, яким модельєри радять замінити звичайні шапки, шарфи або капюшони.

З днем української хустки!

"Будьмо Здорові!"

Флешмоб "Дружби і добра"

1 березня 2019 року в дошкільному закладі проведено день під гаслом "Друзі наші менші". Впродовж дня діти дивилися мультфільми про тварин. Із задоволенням спостерігали за домашніми улюбленцями, яких принесли батьки із дому.

В дошкільному закладі у термін 01-12 лютого 2019 р. організована виставка дитячої творчості за творами Василя Сухомлинського “Краса землі моєї”. Було представлено 21 роботу, які створювали діти з різних вікових груп, а також колективні роботи. Найкращі зразки дитячих робіт представлені на сайті дошкільного закладу, роботу Тимофія Ботвиновського, вихованця старшої санаторної групи “Казкова”, відправлено на районний етап, де вона посіла ІІ місце.